викопаний
ВИ́КОПАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́копати.
Білі будиночки сміялись до весняного сонця, старшина згадував землянки на батьківщині, викопані на згарищах (Гончар, І, 1954, 436);
Юлдаш удень і вночі марив про небачене місто в степу, що росло з кожним днем, з кожним заступом викопаної землі, з кожною цеглиною, з кожним, гвіздком, вбитим у дерево (Донч., I, 1956, 146).
Словник української мови (СУМ-11)