викрадатися
ВИКРАДА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ВИ́КРАСТИСЯ, адуся, адешся, док.
1. Вибиратися, виходити звідкись непомітно, крадькома.
[Дранько:] Їй-богу, вже Горпина викрадається кудись! (Кроп., І, 1958, 189);
Тихо, щоб не грюкнути дверима, викрадаюся надвір (Кач., II, 1958, 80);
Одної ночі викрався [Аркадій] через вікно своєї спальні і чкурнув у темінь (Вільде, Сестри.., 1958, 45).
2. тільки недок. Пас. до викрада́ти.
Словник української мови (СУМ-11)