вилуплювати

ВИЛУ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ЛУПИТИ, плю, пиш; мн. ви́луплять; док., перех.

1. розм. Видобувати, виймати, очищаючи від шкаралупи і т. ін.

// Виламувати, відколювати від чого-небудь; робити що-небудь, виламуючи з чогось.

Череп’яний каганчик, що вилупила його Катря з розбитого кашника, .. ледве блимав у темному кутку своєю сизою горошиною на кінці гнота (Мирний, IV, 1955, 286).

◊ Хоч з колі́на ви́лупи — де хочеш, візьми.

Не йме віри, вражий пан. — Давай, хоч з коліна вилупи, хоч з землі викопай, хоч украдь, — каже (Н.-Лев., І, 1956, 59).

2. Сидячи на яйцях, виводити пташенят (про птахів).

Яка-небудь куріпочка за місяць вилуплювала зо три десятки пташенят (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 21);

Квочка, яку Улянка підсипала, давно вилупила курчат (Донч., Вибр., 1948, 268).

3. розм. Широко розкривати, витріщати (очі).

— Та ти збожеволів! — волала стара вірменка, обурено вилуплюючи жовтуваті білки очей (Тулуб, Людолови, І, 1957, 420);

Яків сів, вилупив баньки на світло і слухав, що кажеться (Мирний, І, 1954, 294);

Козак вилупив перелякані очі (Панч, II, 1956, 165).

Значення в інших словниках

1. вилуплювати — вилу́плювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. вилуплювати — -юю, -юєш, недок., вилупити, -плю, -лиш; мн. вилуплять; док., перех. 1》 розм. Видобувати, виймати, очищаючи від шкаралупи і т. ін. || Виламувати, відколювати від чого-небудь; робити що-небудь, виламуючи з чогось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вилуплювати — 1. (очі) див. випучувати 2. це курча  Словник чужослів Павло Штепа
4. вилуплювати — ВИЛУ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ЛУПИТИ, плю, пиш; мн. ви́луплять; док. 1. що, розм. Видобувати, виймати, очищаючи від шкаралупи. Любили ми вечорами сидіти на лавці, вилуплюючи соняшникове насіння та обговорюючи події минулого дня (із журн.  Словник української мови у 20 томах
5. вилуплювати — ви́тріщити (ви́валити, ви́рячити, ви́лупити і т. ін.) / витріща́ти (вива́лювати, виряча́ти, вилу́плювати і т. ін.) о́чі (баньки́), зневажл.1. Широко розкрити очі, виражаючи здивування, безтямність, гнів і т. ін.  Фразеологічний словник української мови
6. вилуплювати — ВИСИ́ДЖУВАТИ (про птахів — сидячи на яйцях, плодити пташенят), ВИВО́ДИТИ, НАСИ́ДЖУВАТИ, ВИЛУ́ПЛЮВАТИ, ЛУПИ́ТИ розм. — Док.: ви́сидіти, ви́вести, насиді́ти, ви́лупити, налупи́ти. Зозуля.. не в'є гнізда, не висиджує писклят (В.  Словник синонімів української мови
7. вилуплювати — Вилуплювати, -люю, -єш сов. в. вилупити, -плю, -пиш, гл. 1) Вылущивать, вылущить; откалывать, отколоть. Наймитові хоч з коліна вилупи, а купи. Ном. № 10334. Тріску на одвірку вилупила. МУЕ. ІІІ. 45.  Словник української мови Грінченка