вилуплюватися
ВИЛУ́ПЛЮВАТИСЯ, юється, недок., ВИ́ЛУПИТИСЯ, иться, док.
1. Прокльовуючи шкаралупу, пробиваючи оболонку, виходити з яйця.
Одні [пташенята] вже вбираються в пух, а ті лише вилуплюються, пробиваються дзьобиками з шкаралупки до цього світу (Гончар, Тронка, 1963, 31);
Був собі горобець.. Як вилупився з яйця, так з того часу нітрошки не порозумнів (Л. Укр., III, 1952, 480);
— Сьогодні пурхає [метелик] над лугом, а завтра покладе на листочку яєчка, і з них вилупиться ненажерлива гусінь (Донч., VI, 1957, 475);
// перен., зневажл. Народжуватися.
[Вареник:] Що за народ такий вилуплюється! Совісті, що називається,.. ані на макове зерно (Кроп., II, 1958, 195).
2. розм. Широко розкриватися, витріщатися (про очі);
//Дивитися на кого-, що-небудь широко розкритими очима.
— А чоловік є? — вилупилась на неї ще молода несолонська вдова Вітка (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 383).
Словник української мови (СУМ-11)