вилупок

ВИ́ЛУПОК, пка, ч., зневажл.

1. Про дитину.

[Ганна:] Ідемо оце у ярмарок, думка, щоб на ніч і додому, бо двоє вилупків дома зосталося (Кроп., II, 1958, 34).

2. Про людину з негативними рисами.

— Ми вже довідались, хто це доказав йому.. Отой канцелярський вилупок — Яшка, то, мабуть, він (Вас., IV, 1960, 33).

Значення в інших словниках

1. вилупок — ви́лупок іменник чоловічого роду, істота зневажл.  Орфографічний словник української мови
2. вилупок — -пка, ч., зневажл. 1》 Про дитину. 2》 Про людину з негативними рисами.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вилупок — ВИ́ЛУПОК, пка, ч., зневажл. 1. Те саме, що дити́на 1. [Ганна:] Ідемо оце у ярмарок, думка, щоб на ніч і додому, бо двоє вилупків дома зосталося (М. Кропивницький); – Де мій малий вилупок? Куди він міг запропаститися? (Г. Колісник).  Словник української мови у 20 томах
4. вилупок — Пка, ч. 1. Людина з банькатими очима. Що, знову якийсь вилупок? Ти тільки лупатих любиш? 2. мн. Очі. Вилупки прикрий — харе витріщатись.  Словник сучасного українського сленгу
5. вилупок — див. дитина  Словник синонімів Вусика
6. вилупок — ДИТИ́НА (маленький хлопчик або маленька дівчинка), ДИТЯ́ пестл., ЧОЛОВІ́ЧОК пестл., ДІТВА́К розм., ВИ́ЛУПОК зневажл. Давно те минуло, як, мала дитина, Сирота в ряднині, я колись блукав, Без свити, без хліба, по тій Україні (Т.  Словник синонімів української мови
7. вилупок — Ви́лупок, -пка м. Дитя (бранное слово). Се ж твої вилупки.  Словник української мови Грінченка