вилупок
Пка, ч.
1. Людина з банькатими очима. Що, знову якийсь вилупок? Ти тільки лупатих любиш?
2. мн. Очі. Вилупки прикрий — харе витріщатись.
∗∗∗
Пка, ч. Негативна характеристика людини. Нарватися на таких вилупків було простіше, ніж два пальці обісцяти (Л. Дереш). Особливо заважав, спливаючи кострубатим окремим спогадом, образ агресивно п'яного Леся Укліненка, якого Ліка на біду зачепила тоді в барі разом з невідь-звідки виниклим Джоном, московською гвинтовою адепткою Танєчкою і ще якимсь геть лівим і в дупу п'яним вилупком (С. Поваляєва).
∗∗∗
Пка, ч.
1. Дитина. Противний у них вилупок — розбалуваний.
2. Низька людина. Та ні, не високий, вилупок. Метр п'ятдесят з кепкою.
Словник сучасного українського сленгу