вилупок

ви́лупок

-пка, ч., зневажл.

1》 Про дитину.

2》 Про людину з негативними рисами.

Значення в інших словниках

1. вилупок — ви́лупок іменник чоловічого роду, істота зневажл.  Орфографічний словник української мови
2. вилупок — ВИ́ЛУПОК, пка, ч., зневажл. 1. Те саме, що дити́на 1. [Ганна:] Ідемо оце у ярмарок, думка, щоб на ніч і додому, бо двоє вилупків дома зосталося (М. Кропивницький); – Де мій малий вилупок? Куди він міг запропаститися? (Г. Колісник).  Словник української мови у 20 томах
3. вилупок — Пка, ч. 1. Людина з банькатими очима. Що, знову якийсь вилупок? Ти тільки лупатих любиш? 2. мн. Очі. Вилупки прикрий — харе витріщатись.  Словник сучасного українського сленгу
4. вилупок — див. дитина  Словник синонімів Вусика
5. вилупок — ДИТИ́НА (маленький хлопчик або маленька дівчинка), ДИТЯ́ пестл., ЧОЛОВІ́ЧОК пестл., ДІТВА́К розм., ВИ́ЛУПОК зневажл. Давно те минуло, як, мала дитина, Сирота в ряднині, я колись блукав, Без свити, без хліба, по тій Україні (Т.  Словник синонімів української мови
6. вилупок — ВИ́ЛУПОК, пка, ч., зневажл. 1. Про дитину. [Ганна:] Ідемо оце у ярмарок, думка, щоб на ніч і додому, бо двоє вилупків дома зосталося (Кроп., II, 1958, 34). 2. Про людину з негативними рисами. — Ми вже довідались, хто це доказав йому..  Словник української мови в 11 томах
7. вилупок — Ви́лупок, -пка м. Дитя (бранное слово). Се ж твої вилупки.  Словник української мови Грінченка