вилущений

ВИ́ЛУЩЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́лущити 1.

Йому [коневі] давали вилущені горіхові зерна, персики, виноград, і він усе охоче поїдав (Гончар, І, 1954, 83);

Воляча сила вкладена в його руки: застукає когось на шкоді, свисне кулаком поміж щелепи, і вилущені зуби вилітають на землю (Стельмах, Хліб.., 1959, 298).

Значення в інших словниках

1. вилущений — ви́лущений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. вилущений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до вилущити 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вилущений — ВИ́ЛУЩЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до ви́лущити 1. Йому [коневі] давали вилущені горіхові зерна, персики, виноград, і він усе охоче поїдав (О. Гончар); Зерна, вилущені з кукурудзи, були вже майже стиглі (із журн.  Словник української мови у 20 томах