вильнути

ВИЛЬНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. Однокр. до виля́ти 1, 2.

Паллант, мов од хорта лисиця, Вильнув і обіруч мечем Опоясав по поясниці (Котл., І, 1952, 258);

Машина вильнула вбік, переганяючи важку тритонку (Ряб., Золототисячник, 1948, 233).

Значення в інших словниках

1. вильнути — вильну́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. вильнути — -ну, -неш, док. Однокр. до виляти 1), 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вильнути — ВИЛЬНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. Однокр. до виля́ти 1, 2. Паллант, мов од хорта лисиця, Вильнув і обіруч мечем Опоясав по поясниці (І. Котляревський); Машина вильнула вбік, переганяючи важку тритонку (І.  Словник української мови у 20 томах
4. вильнути — МАХА́ТИ (робити рухи, помахи чимось у повітрі; помахом подавати знак наблизитись, виконати якусь дію тощо), ВИХА́ТИ, ВІ́ЯТИ, МА́ЯТИ, ПОВІВА́ТИ розм., МОТА́ТИ розм.  Словник синонімів української мови