вилягати

ВИЛЯГА́ТИ, а́є, недок., ВИ́ЛЯГТИ, яже; мин. ч. ви́ліг, лягла, ло; док.

1. Лягати, падати (про всіх або багатьох).

Збуджений, лежав [Данько] з Валериком поміж заробітчанами, що вилягли покотом (Гончар, Таврія.., 1957, 68);

А дуб падав не сам. За одним замахом він скосив десятки дерев, що росли поблизу.. І вони вилягли поруч з дубом, покірні й нещасні (Загреб., Європа 45, 1959, 49).

2. Гинути від голоду, на полі бою і т. ін. (про всіх або багатьох).

Виляже взимку без корму худоба… (Манж., Тв., 1955, 42).

3. Пригинатися стеблом до землі під впливом своєї ваги, дощу, вітру і т. ін.

Не встояла [пшениця] проти дощів і вітрів, аж вилягла трохи (Цюпа, Назустріч.., 1958, 353).

Значення в інших словниках

1. вилягати — виляга́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. вилягати — -ає, недок., вилягти, -яже; мин. ч. виліг, -лягла, -лягло; док. 1》 Лягати, падати (про всіх чи багатьох). 2》 Гинути від голоду, на полі бою і т. ін. (про всіх або багатьох). 3》 Пригинатися стеблом до землі під впливом своєї ваги, дощу, вітру і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вилягати — ВИЛЯГА́ТИ, а́є, недок., ВИ́ЛЯГТИ, яже; мин. ч. ви́ліг, лягла, ло; док. 1. Лягати, падати на землю (про всіх або багатьох). Я наче бачу: вози, ярма, воли, тагани, під таганами вогонь горить, а на таганах вечеря кипить...  Словник української мови у 20 томах
4. вилягати — ВИ́ЛЯГТИ (про траву, злакові тощо — нахилитися стеблами до землі під впливом своєї ваги, дощу, вітру та ін.), ПОЛЯГТИ́, ПОНИ́КНУТИ. — Недок.: виляга́ти, поляга́ти, поника́ти. Вилягли в полі хліба, хліборобства гине надія (М.  Словник синонімів української мови