виляскувати
ВИЛЯ́СКУВАТИ, ую, уєш, недок.
1. Плескаючи, ляскаючи, утворювати гучні звуки.
Грицько бачить, що за рудою і другі [вівці] повертають з шляху, — пустився підтюпцем,.. виляскуючи малахаєм (Мирний, II, 1954, 55);
Виляскуючи босими ногами, підбігла [Мотя] до Ганни (Коз., Сальвія, 1956, 25).
2. Голосно співати (про птахів).
[Xристя:] Соловейко десь далеко-далеко так і виляскує, так і виляскує, аж луна йде! (Кроп., I, 1958, 450).
3. рідко. Віддаватися луною.
Словник української мови (СУМ-11)