виманювання —
вима́нювання іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
виманювання —
-я, с. Дія за знач. виманювати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
виманювання —
ВИМА́НЮВАННЯ, я, с. Дія за знач. вима́нювати. Прокуратура порушила справу стосовно чиновника за виманювання грошей у приватного підприємця (з газ.); Для виманювання зі схованок вовків або диких качок мисливці вдавалися до відтворення власним голосом вовчого виття чи качиного крякання (з Інтернету).
Словник української мови у 20 томах