вимарений
ВИ́МАРЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́марити.
[Орест:] Недарма люди завжди старались заселить порожні ліси і води німфами, русалками, взагалі чимсь живим, хоч би й фантастичним, вимареним (Л. Укр., II, 1951, 52).
Словник української мови (СУМ-11)