вимирання

ВИМИРА́ННЯ, я, с. Стан за знач. вимира́ти.

Ще Дарвін писав, що вимирання організмів і безжалісне винищення одних організмів іншими є доказом того, що не все в природі доцільне (Наука.., 2, 1958, 58);

Народ осетинський, як і інші народи царської Росії, не міг тоді вільно зростати, в добробуті жити й розвиватись. Навпаки, в результаті подвійного гніту він недалекий уже був від вимирання (Тич., III, 1957, 408).

Значення в інших словниках

1. вимирання — вимира́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. вимирання — -я, с. Стан за знач. вимирати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вимирання — ВИМИРА́ННЯ, я, с. Стан за знач. вимира́ти. Було дещо загадкове в самому вимиранні: птахи, перелітаючи, притьма падали мертвотою на землю (В. Барка); Вже кілька століть ми перебуваємо в процесі вимирання й ніколи – в процесі розвою (Ю.  Словник української мови у 20 томах
4. вимирання — див. смерть  Словник синонімів Вусика