вимирання
ВИМИРА́ННЯ, я, с. Стан за знач. вимира́ти.
Ще Дарвін писав, що вимирання організмів і безжалісне винищення одних організмів іншими є доказом того, що не все в природі доцільне (Наука.., 2, 1958, 58);
Народ осетинський, як і інші народи царської Росії, не міг тоді вільно зростати, в добробуті жити й розвиватись. Навпаки, в результаті подвійного гніту він недалекий уже був від вимирання (Тич., III, 1957, 408).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вимирання — вимира́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- вимирання — -я, с. Стан за знач. вимирати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вимирання — ВИМИРА́ННЯ, я, с. Стан за знач. вимира́ти. Було дещо загадкове в самому вимиранні: птахи, перелітаючи, притьма падали мертвотою на землю (В. Барка); Вже кілька століть ми перебуваємо в процесі вимирання й ніколи – в процесі розвою (Ю. Словник української мови у 20 томах
- вимирання — див. смерть Словник синонімів Вусика