вимирання
ВИМИРА́ННЯ, я, с.
Стан за знач. вимира́ти.
Було дещо загадкове в самому вимиранні: птахи, перелітаючи, притьма падали мертвотою на землю (В. Барка);
Вже кілька століть ми перебуваємо в процесі вимирання й ніколи – в процесі розвою (Ю. Винничук);
Наділений чутливою інтуїцією, письменник М. Хвильовий гарячково шукає виходу з катастрофічної ситуації, породженої наростаючою хвилею репресій, вимиранням мільйонів українських селян, поширенням недовіри і підозри в суспільстві (з публіц. літ.);
Масове вимирання плазунів відбувалося приблизно 70–90 млн років тому (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)