виморгувати
ВИМО́РГУВАТИ, ую, уєш, недок. Раз у раз моргати.
Дід Кузьма.. почав щось дивне показувати на мигах, страшно поводячи очима, виморгуючи кудлатими, вже посивілими бровами (Кучер, Трудна любов, 1960, 288);
*Образно. Лише море ліниво шуміло Іванові в ногах та німі зірниці насмішкувато виморгували йому здалека (Гончар, Новели, 1954, 125).
Словник української мови (СУМ-11)