виморювати
ВИМО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́МОРИТИ, рю, риш, док., перех.
1. Знищувати всіх або багатьох (про голод, хворобу і т. ін.).
Тут можна їх обступити і вирубати до останнього, а коли ні, то виморити голодом (Фр., VI, 1951, 92);
— Схоже на те, що мешканців отих присадкуватих будиночків виморила чума (Донч., III, 1956, 240).
2. розм. Дуже втомлювати, знесилювати кого-небудь.
— Оце так! оце виморили? Хх-у! — І дід почав витирати шию (Мирний, I, 1954, 193).
Словник української мови (СУМ-11)