виміркувати

ВИ́МІРКУВАТИ, ую, уєш, док., перех. Обдумавши, знайти рішення для виконання чого-небудь; надумати щось.

Як виміркував [Василь], так і зробив (Фр., І, 1955, 128);

На ганок вийшов літній кремезний чолов’яга.., уклонився громаді, став говорити. — Отак і ми, мовляв, як оце ви: міркували та й виміркували: немає іншого порятунку, як тільки одбиватись од козаків (Головко, II, 1957, 313).

Значення в інших словниках

1. виміркувати — ви́міркувати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. виміркувати — -ую, -уєш, док., перех. Обдумавши, знайти рішення для виконання чого-небудь; надумати щось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. виміркувати — ВИ́МІРКУВАТИ див. вимірко́вувати.  Словник української мови у 20 томах
4. виміркувати — ВИ́РІШИТИ (роздумуючи, обмірковуючи, зробити певний висновок), ПОСТАНОВИ́ТИ, РІШИ́ТИ, НАДУ́МАТИСЯ, ВИ́МІРКУВАТИ, ВИ́МИСЛИТИ, ВИ́ЗНАТИ, ПОКЛА́СТИ, ПОЛОЖИ́ТИ розм., ПРИСУДИ́ТИ розм., РІШИ́ТИСЯ розм., ПОРІШИ́ТИ розм., НАВА́ЖИТИ розм., НАРА́ЯТИСЯ розм.  Словник синонімів української мови
5. виміркувати — Ви́міркувати, -кую, -єш гл. Придумать, измыслить, выдумать. Треба було виміркувати що инше. О. 1862. І. 60.  Словник української мови Грінченка