виношений
ВИ́НОШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́носити.
Вона, вигадувана ще за часів кріпацтва, виношена кріпацькими руками, вихолена у панській сім’ї, не буде чистити тії риби (Мирний, І, 1954, 350);
Кожне слово у Назара було зважене, кожна думка, мабуть, заздалегідь обдумана і виношена (Збан., Переджнив’я, 1955, 127);
Виборна се була сестричка Галя,.. хоч у виношеній, та у червоній стрічечці (Вовчок, І, 1955, 301);
Я ледве впізнаю.. Стьопу-бригадира, що вирядився в старий, геть виношений трофейний кітель (Гончар, Маша.., 1959, 26).
Словник української мови (СУМ-11)