винятковість

ВИНЯТКО́ВІСТЬ, вості, ж.

1. Дуже виразна своєрідність, особливість, характерна тільки для кого-, чого-небудь.

Образ нашого сучасника вирисовується в них [картинах] уже не в своїй винятковості й офіціальній відокремленості, а в новому, більш широкому.. художницькому розумінні дійсності (Довж., III, 1960, 103);

Носіями позитивних рис лише інколи виступають у творах Квітки представники заможної сільської верстви, причому письменник підкреслює їхню винятковість, нетиповість (Рад. літ-во, 6, 1963, 134).

2. Зверхність, відособленість, що грунтується на нібито наявності у кого-, чого-небудь переваги, вищості; привілейованість.

Виховувати непримиренність до всяких проявів експлуатації, поневолення, расової винятковості та інших пороків капіталістичної системи — таке благородне завдання діячів соціалістичної культури (Рад. Укр., 29.III 1957, 1).

Значення в інших словниках

1. винятковість — (виділення чогось із ряду за якісь переваги) виключність, привілейованість.  Словник синонімів Полюги
2. винятковість — винятко́вість іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
3. винятковість — -вості, ж. 1》 Дуже виразна своєрідність, особливість, характерна тільки для кого-, чого-небудь. 2》 Зверхність, відособленість, що ґрунтується на нібито наявності у кого-, чого-небудь переваги; привілейованість.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. винятковість — ВИНЯТКО́ВІСТЬ, вості, ж. 1. Дуже виразна своєрідність, особливість, характерна тільки для кого-, чого-небудь. Марту бачачи, переймався ще глибше свідомістю її винятковості на землі й покірно гадав: “Я не звільнюся від неї ніколи” (В.  Словник української мови у 20 томах
5. винятковість — ВИНЯТКО́ВІСТЬ (зверхність, відособленість, що ґрунтується на нібито наявності в кого-, чого-небудь переваги, вищості), ВИ́КЛЮЧНІСТЬ, ПРИВІЛЕЙО́ВАНІСТЬ.  Словник синонімів української мови