винятковість
ВИНЯТКО́ВІСТЬ, вості, ж.
1. Дуже виразна своєрідність, особливість, характерна тільки для кого-, чого-небудь.
Образ нашого сучасника вирисовується в них [картинах] уже не в своїй винятковості й офіціальній відокремленості, а в новому, більш широкому.. художницькому розумінні дійсності (Довж., III, 1960, 103);
Носіями позитивних рис лише інколи виступають у творах Квітки представники заможної сільської верстви, причому письменник підкреслює їхню винятковість, нетиповість (Рад. літ-во, 6, 1963, 134).
2. Зверхність, відособленість, що грунтується на нібито наявності у кого-, чого-небудь переваги, вищості; привілейованість.
Виховувати непримиренність до всяких проявів експлуатації, поневолення, расової винятковості та інших пороків капіталістичної системи — таке благородне завдання діячів соціалістичної культури (Рад. Укр., 29.III 1957, 1).
Значення в інших словниках
- винятковість — (виділення чогось із ряду за якісь переваги) виключність, привілейованість. Словник синонімів Полюги
- винятковість — винятко́вість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- винятковість — -вості, ж. 1》 Дуже виразна своєрідність, особливість, характерна тільки для кого-, чого-небудь. 2》 Зверхність, відособленість, що ґрунтується на нібито наявності у кого-, чого-небудь переваги; привілейованість. Великий тлумачний словник сучасної мови
- винятковість — ВИНЯТКО́ВІСТЬ, вості, ж. 1. Дуже виразна своєрідність, особливість, характерна тільки для кого-, чого-небудь. Марту бачачи, переймався ще глибше свідомістю її винятковості на землі й покірно гадав: “Я не звільнюся від неї ніколи” (В. Словник української мови у 20 томах
- винятковість — ВИНЯТКО́ВІСТЬ (зверхність, відособленість, що ґрунтується на нібито наявності в кого-, чого-небудь переваги, вищості), ВИ́КЛЮЧНІСТЬ, ПРИВІЛЕЙО́ВАНІСТЬ. Словник синонімів української мови