випадково

ВИПАДКО́ВО. Присл. до випадко́вий 1, 2.

Його погляд упав випадково на бліде обличчя шатенки з коротким волоссям (Фр., VI, 1951, 226);

Учора Терень зустрів Люду. Зустрів випадково, бо в клуб дівчина чомусь тепер перестала ходити (Донч., І, 1956, 491);

// у знач. вставн. сл., звичайно із запереченням не, розм.

Ви, випадково, не збираєтесь у відрядження?

Значення в інших словниках

1. випадково — (що виникло незалежно від подій) непередбачено, зненацька, несподівано.  Словник синонімів Полюги
2. випадково — випадко́во прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
3. випадково — пр., (зустрітися) несподівано, непередбачено, р. ненароком, припадково; ВСТ. часом, іноді, бува, випадком.  Словник синонімів Караванського
4. випадково — Присл. до випадковий 1), 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. випадково — ВИПАДКО́ВО. Присл. до випадко́вий 1, 2. Його погляд упав випадково на бліде обличчя шатенки з коротким волоссям (І. Франко); Зійшлися випадково... І тому спершу, коли зібрались, відчувалась натягнутість (М.  Словник української мови у 20 томах
6. випадково — див. мимоволі  Словник синонімів Вусика
7. випадково — ВИПАДКО́ВО присл. (не передбачаючи, не сподіваючись; за збігом обставин), НЕНАРО́КОМ, НЕСПОДІ́ВАНО, НЕПЕРЕДБА́ЧЕНО, ЧА́СОМ, ПОМИЛКО́ВО рідше, ВИ́ПА́ДКОМ рідко, ПРИПА́ДКОМ діал., ПРИПАДКО́ВО діал. Про Ширяєва Тарас довідався випадково (О.  Словник синонімів української мови