виплачувати
ВИПЛА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ПЛАТИТИ, ачу, атиш, док., перех. і без додатка. Видавати плату за що-небудь.
Сів за столик, виплачую гроші (Март., Тв., 1954, 216);
Днями Брага зчепився з касиром, що привіз виплачувати зарплату (Гончар, Тронка, 1963, 281);
Приїздить [Герман] сюди з Дрогобича оглянути роботу і виплатити ріпникам (Фр., V, 1951, 185);
Ми спокійно забрали свої речі, виплатили гроші візникові й рушили до ганку (Досв., Вибр., 1959, 66);
// Повертати, сплачувати борг частинами або повністю.
— Нічого, підождемо, — думає він [монопольщик], — аби проценти в свій час виплачував (Вас., І, 1959, 66);
Ті чотири десятини ще не його, це ще хомут на шиї, поки виплатять за них в банк! (Головко, II, 1957, 513).
Словник української мови (СУМ-11)