виповнення
ВИ́ПОВНЕННЯ, я, с. Дія за знач. ви́повнити.
Він [суддя] бачив, як люди собі в таких випадках радили, бачив, яких добирали способів — спокійні в своїх переконаннях і виповненню своїх обов’язків (Коб., Вибр., 1954, 36).
Словник української мови (СУМ-11)