виповнення

ВИ́ПОВНЕННЯ, я, с. Дія за знач. ви́повнити.

Він [суддя] бачив, як люди собі в таких випадках радили, бачив, яких добирали способів — спокійні в своїх переконаннях і виповненню своїх обов’язків (Коб., Вибр., 1954, 36).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виповнення — ви́повнення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. виповнення — -я, с. Дія за знач. виповнити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. виповнення — ВИ́ПОВНЕННЯ, я, с. Дія за знач. ви́повнити і ви́повнитися. Він [суддя] бачив, як люди собі в таких випадках радили, бачив, яких добирали способів – спокійні в своїх переконаннях і виповненню [виповненні] своїх обов'язків (О. Словник української мови у 20 томах