виповнення
ВИ́ПОВНЕННЯ, я, с. Дія за знач. ви́повнити.
Він [суддя] бачив, як люди собі в таких випадках радили, бачив, яких добирали способів — спокійні в своїх переконаннях і виповненню своїх обов’язків (Коб., Вибр., 1954, 36).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- виповнення — ви́повнення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- виповнення — -я, с. Дія за знач. виповнити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- виповнення — ВИ́ПОВНЕННЯ, я, с. Дія за знач. ви́повнити і ви́повнитися. Він [суддя] бачив, як люди собі в таких випадках радили, бачив, яких добирали способів – спокійні в своїх переконаннях і виповненню [виповненні] своїх обов'язків (О. Словник української мови у 20 томах