1. Словник української мови в 11 томах

виповнений

ВИ́ПОВНЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́повнити 1.

Всі сиділи біля тарілочок, виповнених варениками (Загреб., Спека, 1961, 77);

Очі її, виповнені смутком і докором, цілу ніч не давали молодому студентові спокою (Грим., Незакінч. роман, 1962, 18).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виповнений — ви́повнений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. виповнений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до виповнити 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. виповнений — ВИ́ПОВНЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до ви́повнити. Всі сиділи біля тарілочок, виповнених варениками (П. Загребельний); Весна була вже в розпалі, якраз така, яку любив [Тарас]. Словник української мови у 20 томах
  4. виповнений — див. повний Словник синонімів Вусика