виповнення

ВИ́ПОВНЕННЯ, я, с.

Дія за знач. ви́повнити і ви́повнитися.

Він [суддя] бачив, як люди собі в таких випадках радили, бачив, яких добирали способів – спокійні в своїх переконаннях і виповненню [виповненні] своїх обов'язків (О. Кобилянська);

– Але ж, сину мій, навіть монахинею жінка не може вступити до виповнення їй шістнадцяти років! (П. Загребельний);

Не диво затим, що коли тепер, при виповненні його замислів, чимраз нові трудності почали насуватися, Бенедьо днями і ночами об однім тільки й думав (І. Франко).