виповнений
ВИ́ПОВНЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́повнити 1.
Всі сиділи біля тарілочок, виповнених варениками (Загреб., Спека, 1961, 77);
Очі її, виповнені смутком і докором, цілу ніч не давали молодому студентові спокою (Грим., Незакінч. роман, 1962, 18).
Словник української мови (СУМ-11)