виповнений
ВИ́ПОВНЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до ви́повнити.
Всі сиділи біля тарілочок, виповнених варениками (П. Загребельний);
Весна була вже в розпалі, якраз така, яку любив [Тарас]. Не буйна квітом, зеленню, а тільки ледь накреслена, тремтлива, ніжно виповнена надіями і таїною (Василь Шевчук);
Тепер, Господи Боже, нехай буде виповнене слово Твоє до батька мого, Давида, бо Ти настановив мене царем над народом, численним, як порох землі (Біблія. Пер. І. Огієнка);
// ви́повнено, безос. пред.
Річка петлювала на розлогих луках, текла на такому низькому місці, що всі луки до трави було виповнено водою (Ю. Яновський);
Давнім звичаєм виповнено поперед церемоніал привітання (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)