випочивати

ВИПОЧИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИПОЧИТИ, чу, чиш, док., діал. Відпочивати.

Я так люблю в неї [у матері] випочивати (Коб., III, 1956, 268);

Вечоріло. Я страшно змучений, пити хочеться, болить усе тіло. Конче треба десь випочити (Фр., II, 1950, 25).

Значення в інших словниках

1. випочивати — випочива́ти дієслово недоконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
2. випочивати — -аю, -аєш, недок., випочити, -чу, -чиш, док., діал. Відпочивати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. випочивати — ВИПОЧИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ПОЧИТИ, чу, чиш, док., діал. Відпочивати. Я так люблю в неї [у матері] випочивати (О. Кобилянська); Вечоріло. Я страшно змучений, пити хочеться, болить усе тіло. Конче треба десь випочити (І. Франко).  Словник української мови у 20 томах
4. випочивати — див. відпочивати  Словник синонімів Вусика