випроводжати

ВИПРОВОДЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ПРОВОДИТИ, джу, диш, док., перех.

1. Виряджати кого-небудь в дорогу; супроводжувати при виході звідкись, виявляючи пошану, дружнє ставлення, вказуючи шлях і т. ін.

Діждались неділі; зійшлась родина нас випроводжати (Вовчок, І, 1955, 44);

Дід випроводив Свирида і Івана аж за ліс. Потім вернувся і сів вечеряти (Мирний, І, 1954, 195);

Дівчата випроводили Марію, побажавши їй весело зустріти свято (Кучер, Чорноморці, 1956, 282).

2. розм. Те саме, що випрова́джувати 1.

Невелика хата вже всіх не вміщає, і проворна свашка випроводжає малих (М. Ол., Леся, 1960, 107);

Двері в нас од старостів не зачинялись. А то прийшли такі сватати, що ні кола ні двора, я й випроводила (Барв., Оцов.., 1902, 297).

Значення в інших словниках

1. випроводжати — випроводжа́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. випроводжати — -аю, -аєш, недок., випроводити, -джу, -диш, док., перех. 1》 Виряджати кого-небудь у дорогу; супроводжувати під час виходу звідкись, виявляючи пошану, дружнє ставлення, вказуючи шлях і т. ін. 2》 розм. Те саме, що випроваджувати 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. випроводжати — ВИПРОВОДЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ПРОВОДИТИ, джу, диш, док., кого, що. 1. Виряджати в дорогу; супроводжувати при виході звідкись, виявляючи пошану, дружнє ставлення, указуючи шлях і т. ін.  Словник української мови у 20 томах
4. випроводжати — див. виганяти  Словник синонімів Вусика
5. випроводжати — ВЕСТИ́ (спрямовувати рух кого-небудь, допомагати або примушувати йти куди-небудь), ПРОВА́ДИТИ, ПРОВОДЖА́ТИ, ПРОВО́ДИТИ, ПРИВО́ДИТИ (зі собою); ВВО́ДИТИ (УВО́ДИТИ), ЗАВО́ДИТИ, ВПРОВА́ДЖУВАТИ (УПРОВА́ДЖУВАТИ), ЗАПРОВА́ДЖУВАТИ (в межі чогось); ВИВО́ДИТИ...  Словник синонімів української мови