випросити —
ви́просити дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
випросити —
[випросиетие] -ошу, -сиеш; нак. -сие, -с'іт'
Орфоепічний словник української мови
випросити —
див. випрошувати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
випросити —
ВИ́ПРОСИТИ див. випро́шувати.
Словник української мови у 20 томах
випросити —
(і) льо́ду (кри́ги) се́ред (посере́д) зими́ не ви́просиш у кого, зневажл. Хто-небудь дуже скупий. — Ніно Митрівно, та в них льоду серед зими не випросиш! (А. Головко); — Подивіться, люди, на нього.
Фразеологічний словник української мови