випростаний
ВИ́ПРОСТАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́простати.
Вона тримала руки, випростані перед собою (Смолич, Ми разом.., 1950, 15);
Вершник під’їхав. Ноги були випростані із стремен (Панч, О. Пархом., 1939, 89).
2. прикм. Рівний, прямий.
Постать її була випростана (горбитись вона не звикла) (Л. Укр., III, 1952, 516);
Сам Мануйло виступав з гирлигою поперед овець, стрункий, випростаний (Гончар, Таврія.., 1957, 130).
Словник української мови (СУМ-11)