випрягатися
ВИПРЯГА́ТИСЯ, а́ється, недок., ВИ́ПРЯГТИСЯ, яжеться, док.
1. Звільнятися від упряжі.
Се як віл у ярмі: коли не випряжеш — не випряжеться (Номис, 1864, № 10013).
2. тільки недок. Пас. до випряга́ти.
Коли військо переходить до захисту, коні тоді випрягаються, вози накочуються голоблями на вози, скріплюються ланцюгами (Панч, Гомон. Україна, 1954, 319).
Словник української мови (СУМ-11)