випрягати
ВИПРЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ПРЯГТИ, яжу, яжеш; мин. ч. ви́пріг, ви́прягла, ло; док., перех. Звільняти від упряжі.
Старий воли випрягає, Занози ховає (Шевч., І, 1963, 321);
Поранених коней довелося випрягти (Гончар, Таврія.., 1957, 317);
Оротук випріг з нарт собак (Трубл., І, 1955, 194).
Словник української мови (СУМ-11)