випрягати

ВИПРЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ПРЯГТИ, яжу, яжеш; мин. ч. ви́пріг, прягла, ло; док., кого.

Звільняти від упряжі (перев. коней, волів і т. ін.).

Старий воли випрягає, Занози ховає (Т. Шевченко);

А коли вже геть смерком перестали молотити, треба випрягати коні та вести їх до води (У. Самчук);

Оротук випріг з нарт собак (М. Трублаїні);

Поранених коней довелося випрягти (О. Гончар);

* Образно. – Ні, не вгадав, – нахмурився [Тарас]. – Моя турбота, як би дать людям волю, випрягти їх із кріпаччини (Василь Шевчук).

Значення в інших словниках

1. випрягати — випряга́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. випрягати — -аю, -аєш, недок., випрягти, -яжу, -яжеш; мин. ч. випріг, випрягла, випрягло; док., перех. Звільняти від упряжі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. випрягати — Випряга́ти, -га́ю, -га́єш; ви́прягти, ви́пряжу, -жеш; ви́пріг, ви́прягла, ви́прягли; ви́прігши  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. випрягати — ВИПРЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ПРЯГТИ, яжу, яжеш; мин. ч. ви́пріг, ви́прягла, ло; док., перех. Звільняти від упряжі. Старий воли випрягає, Занози ховає (Шевч., І, 1963, 321); Поранених коней довелося випрягти (Гончар, Таврія.., 1957, 317); Оротук випріг з нарт собак (Трубл., І, 1955, 194).  Словник української мови в 11 томах