випрягання
ВИПРЯГА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. випряга́ти.
Увечері, по поверненні з поля, розпочиналося випрягання з ярма потомлених волів (із журн.);
У межах дисципліни “Конярство” на самостійне опрацювання студентів виносяться питання оцінки екстер'єру коней, вивчення їх порід, правила запрягання і випрягання в однокінну і парокінну хомутову упряж тощо (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)