випурнати
ВИПУРНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ПУРНУТИ, ну, неш, док., розм. Те саме, що вирина́ти.
А Лебедь плись на дно — і випурнув як сніг (Греб., І, 1957, 44);
Барвистий натовп наче вилазив з-під землі і шикувався, а потім враз випурнули вершники (Кочура, Зол. грамота, 1960, 107).
Словник української мови (СУМ-11)