випурнати
ВИПУРНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ПУРНУТИ, ну, неш, док., розм., рідко.
Те саме, що вирина́ти.
А Лебедь плись на дно – і випурнув як сніг (Є. Гребінка);
Барвистий натовп наче вилазив з-під землі і шикувався, а потім враз випурнули вершники (П. Кочура).
Словник української мови (СУМ-20)