1. Словник української мови у 20 томах

випурнати

ВИПУРНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ПУРНУТИ, ну, неш, док., розм., рідко.

Те саме, що вирина́ти.

А Лебедь плись на дно – і випурнув як сніг (Є. Гребінка);

Барвистий натовп наче вилазив з-під землі і шикувався, а потім враз випурнули вершники (П. Кочура).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. випурнати — випурна́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. випурнати — -аю, -аєш, недок., випурнути, -ну, -неш, док., розм. Те саме, що виринати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. випурнати — ВИПЛИВА́ТИ (підійматися з глибини води на її поверхню), СПЛИВА́ТИ, ВИРИНА́ТИ, ЗРИНА́ТИ, ВИПІРНА́ТИ, ВИГУ́ЛЬКУВАТИ розм., ВИПУРНА́ТИ розм. (пірнаючи, знову з'являтися на поверхні води). — Док. Словник синонімів української мови
  4. випурнати — ВИПУРНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ПУРНУТИ, ну, неш, док., розм. Те саме, що вирина́ти. А Лебедь плись на дно — і випурнув як сніг (Греб., І, 1957, 44); Барвистий натовп наче вилазив з-під землі і шикувався, а потім враз випурнули вершники (Кочура, Зол. грамота, 1960, 107). Словник української мови в 11 томах