випікання
ВИПІКА́ННЯ, я, с. Дія за знач. випіка́ти.
Посідали [Іван з Максимом] на призьбі перепочити та щоб не плутатись під ногами в жіноцтва, заклопотаного.. справою випікання весільного коровая (Смолич, Мир.., 1958, 39);
*Образно. Сатирики і гумористи плідно продовжують традиції Остапа Вишні, головна з яких — гостре реагування на всі запити сучасності, випікання суспільних болячок і виразок (Вітч., 8, 1967, 136).
◊ Випіка́ння оче́й — уїдливі дорікання, докоряння чим-небудь.
Лучче в чужій хатині, та весело, ніж у своїй, та невгіддя.., та випікання очей (Барв., Опов.., 1902, 441).
Словник української мови (СУМ-11)