вира

ВИ́РА, и, ж., іст. У Київській Русі — штраф за вбивство вільної людини.

[Ярослав:] То розв’яжіть його І хай заплатить вісімдесят гривен — Подвійну виру (Коч., III, 1956, 45).

Значення в інших словниках

1. вира — ви́ра іменник жіночого роду штраф за вбивство  Орфографічний словник української мови
2. вира — -и, ж., іст. У Київській Русі – штраф за вбивство вільної людини.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вира — ВИ́РА, и, ж., іст. У Київській Русі – штраф за вбивство вільної людини. [Ярослав:] То розв'яжіть його І хай заплатить вісімдесят гривен [гривень] – Подвійну виру (І.  Словник української мови у 20 томах