виразка
ВИ́РАЗКА, и, ж. Ранка на шкірі або на слизовій оболонці (від поранення, хімічного ураження, інфекційного захворювання і т. ін.).
Дід вийняв жало і приложив свій корявий палець до пухлого тіла. Холод пальця занімив трохи болячу виразку (Мирний, І, 1954, 178);
Лопата вислизає з рук, не слухається, на долонях [у Тамари] роз’ятрилися рани-мозолі.. Поряд Вікторія з обмотаними ганчір’ям руками. У неї ще більші виразки (Хижняк, Тамара, 1959, 243);
Страшні виразки, з яких виступав гній, червоні й розпухлі від трахоми повіки.., страшні більма на очах виднілися в юрбі (Донч., III, 1956, 144);
*Образно. Спочатку крадькома від своїх панів сходилися люди погомоніти.. Защеміли давні, ще дідівські виразки (Ле, Наливайко, 1957, 143).
∆ Ви́разка шлу́нка — те саме, що Виразко́ва хворо́ба ( див. виразко́вий).
Словник української мови (СУМ-11)