вирлатий
ВИРЛА́ТИЙ, а, е, розм. Те саме, що вирлоо́кий.
[Мефістофель:] Сполошились сови вирлаті (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 162);
З застиглим лицем Валентин Модестович дивився Петушеку в окуляри, бачив за ними вирлаті очі (Шовк., Інженери, 1956, 363).
Словник української мови (СУМ-11)