вирлатий

ВИРЛА́ТИЙ, а, е, розм.

Те саме, що вирлоо́кий.

З застиглим лицем Валентин Модестович дивився Петушеку в окуляри, бачив за ними вирлаті очі (Ю. Шовкопляс);

[Мефістофель:] Сполошились сови вирлаті (М. Лукаш, пер. з тв. Й.-В. Гете);

* Образно. Давно своїм вирлатим оком Нас приглядав вирлатий час (М. Вінграновський).

Значення в інших словниках

1. вирлатий — вирла́тий прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. вирлатий — -а, е, розм. Те саме, що вирлоокий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вирлатий — див. витрішкуватий  Словник синонімів Вусика
4. вирлатий — ВИТРІШКУВА́ТИЙ (про очі — дуже опуклі, випнуті з орбіт; про людину, тварину — який має дуже опуклі, випнуті з орбіт очі), ВИРЛОО́КИЙ розм., ВИРЯЧКУВА́ТИЙ розм., ВИРЛА́ТИЙ розм., ЛУПА́ТИЙ розм., РА́ЧАЧИЙ розм., БАНЬКА́ТИЙ вульг., БУЛЬКА́ТИЙ вульг.  Словник синонімів української мови
5. вирлатий — ВИРЛА́ТИЙ, а, е, розм. Те саме, що вирлоо́кий. [Мефістофель:] Сполошились сови вирлаті (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 162); З застиглим лицем Валентин Модестович дивився Петушеку в окуляри, бачив за ними вирлаті очі (Шовк., Інженери, 1956, 363).  Словник української мови в 11 томах
6. вирлатий — Вирлатий, -а, -е О глазахъ: выпученный. Очей страшних, вирлатих, товстобрових. К. ЦН. 187.  Словник української мови Грінченка