вирла
ВИ́РЛА, вирл, мн., розм.
Випуклі, витріщені очі.
Братові хижі вирла світять... (Марко Вовчок);
Зрівнялось страховище, бликнуло туди-сюди червоними, п'яними вирлами, пройшло, в доброму гуморі, своєю дорогою, нікому не заподіявши лиха (С. Васильченко);
Чоловік так подивився на неї, що вперше їй стало страшно погляду тих чорних вирл (Маргарита Порфирівна, коли сердилася, подумки вдавалася до простонародних слів) (Б. Антоненко-Давидович).
Словник української мови (СУМ-20)