вирла
ВИ́РЛА, вирл, мн., розм. Випуклі, витріщені очі.
Братові хижі вирла світять… (Вовчок, VI, 1956, 301);
Зрівнялось страховище, бликнуло туди-сюди червоними, п’яними вирлами, пройшло, в доброму гуморі, своєю дорогою, нікому не заподіявши лиха (Вас., II, 1959, 342).
Словник української мови (СУМ-11)