вирячкуватий
ВИРЯЧКУВА́ТИЙ, а, е, розм.
1. Який дуже видається назовні, випуклий більше, ніж звичайно (про очі).
Пан Хоцінський блискотів сірими вирячкуватими очим на молоду (Н.-Лев., І, 1956, 136);
Вона [Настуся] була маленька, тонісінька, вертлява, з дрібненьким гостроносим обличчям.., і сірими вирячкуватими очима (Збан., Малин. дзвін, 1958, 30).
2. Який має такі очі.
— Одягайся, друже, — наказав вирячкуватий лікар (Донч., І, 1956, 368).
Словник української мови (СУМ-11)