виріб

ВИ́РІБ, робу, ч.

1. Вироблена, виготовлена з чогось річ, предмет для вжитку.

І не з кождого дерева добрий виріб буде, треба й дерева дібрати (Фр., II, 1950, 130);

Були виставлені на показ всякі дива: мистецькі вироби з дерева та каменю, золоті та срібні дзигарі (Мирний, III, 1954, 257);

При недостатній кількості цукру в тісті вироби будуть бліді, несолодкі (Укр. страви, 1957, 320).

2. тільки одн. Виробництво, виготовлення яких-небудь речей, предметів для вжитку.

Прегарні килими домашнього виробу прикрашали стіни, долівку й дивани (Коб., III, 1956, 297);

В одній руці він тримав фабричного виробу флояру (Досв., Вибр., 1959, 416).

Значення в інших словниках

1. виріб — ви́ріб іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. виріб — Ви́ріб. 1. Виробництво. Засади спілкові захопили вже всі области господарства: рільництво, торговлю, обезпеченя, кредит, виріб. Вже в році 1904-ім було в Швайцариї...  Українська літературна мова на Буковині
3. виріб — Продукт, фабрикат; У ФР. виробництво, виготовлення <�я. річ мого виробу>.  Словник синонімів Караванського
4. виріб — [вир'іб] -робу, м. (на) -роб'і, мн. -робие, -роб'іў  Орфоепічний словник української мови
5. виріб — -робу, ч. 1》 Вироблена, виготовлена з чогось річ, предмет для вжитку. Агрегатований виріб — збірний виріб, що складається з набору окремих серійних та одиничних виробів.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. виріб — ВИ́РІБ, робу, ч. 1. Вироблена, виготовлена річ, предмет для вжитку. Були виставлені напоказ всякі дива: мистецькі вироби з дерева та каменю, золоті та срібні дзиґарі (Панас Мирний); Не з кождого дерева добрий виріб буде, треба й дерева дібрати (І.  Словник української мови у 20 томах
7. виріб — ВИ́РІБ (вироблена, виготовлена з чогось річ, предмет для вжитку), ВИ́РОБОК рідко, ВИ́РОБКА заст.; ВИ́ТВІР, РОБО́ТА, ТВІР (продукт чиєїсь праці, перев. з галузі мистецтва). Я затримав погляд на гончарних виробах (Є.  Словник синонімів української мови
8. виріб — Ви́ріб, -робу; -роби, -бів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. виріб — Ви́ріб, -робу м. 1) Издѣліе. Желех. 2) Свободное отъ работы время. Употр. въ выраженіи: виробу нема. Постоянная работа, нѣтъ свободнаго времени. Мнж. 165. Німці гарно платять наймитам, за те нема у них і виробу. Новомоск. у.  Словник української мови Грінченка